Перші кроки життя

         Три ночі мати спить з дитям, умиває грудним молоком, годує і наспівує колисанок. Перші колисанки звертаються до сонця й вітру. Наспіви а-а-а; о-о-о; у-у-у; - за давними повір’ями вважались сонячними ключами, ними сон в колисочку кликали.вірили, що що ці звуки діти сонця: а – червоний, о – жовтий, у – оранжевий. У цей час вибирали дитяті ім’я, але вголос не промовляли, щоб вітри не дізналися та сонцю не розказали.

         Колиску вішають на рівні грудей матері, що служить барометром. Коли у грудях холодно, колиску піднімають вище, якщо гаряче – оппускають нище. Для слабенької донечки готують калинову колиску, здорової – з ясена чи верби. Маленьких неспокійних хлопчиків кладуть у колиску з тополі. Здорової, спокійної вдачі – з дуба, явора. Матрацики набивають соломою, під подушку кладуть м’яту, материнку, чебрець, деревій, сухоцвіт. Якщо діти погано спали, то клали в ізголов’ї вінок з 20 шишок хмелю, зібраних у липні і висушених на горищі. У колиску для дівчинки ставили з правого боку ляльку, для хлопчика з лівого – сопілку. Ляльку шили з лянного полотна, шовку три чи семи кольорів. Коли дитина хворіла, то ляльку закопуваля в землю, а як видужувала  - викопували і ставили знову у колиску.

         Сопілку для хлопчика зрізали з калини чи верби, що росте біля хати, на сонячному боці. Коли хлопчик хворів, батько чи дідусьграв на сопілці, проганяючи хворобу з хати.

         На червертий день влітку, а на сьомий день взимку раненько показували сонцю. Батько брав дитя на руки і, переступаючи пороги, казав: “Пороги, поріженьки, маленькі й великі, тесані й рублені, святі й священні з дому дитя викликайте, на вулицю до дітей виводьте, ніг не збивайте, очі бережіть”. Коли на вулиці світило сонце й не чути було співу пташок, то доля пророкувалася світлою, а життя спокійним та тихим. Якщо чувся брязкіт відоа біля криниці чи кінської збруї, то виростати дитині господарем.

         Вперше купали дитину четвер чи неділю. Молода мама напарювала в гарячій , але не в кип¢ячій воді любисток, череду, м’яту ромашку, деревій, листя яблуні, груші, малини, вишніл, пахучого рум’янку, первоцвіту, однолітків ялівцю, зібрані в неділю та урочисті свята до схід сонця. Трави настоювали протягом трьох годин. Дитину купали, коли сонце золотило верхів’я дерев, чи ввечері, як сонце заходило за горизонт. Воду на тепло пробували ліктем правої руки – для хлопчика і лівої руки – для дівчинки. Хлопчикам для купелю давали у купіль ще коріння любистку, гілочку дуба, барвінок, гілочку туї. Для купелю дівчинки – яблуко, калину, материнку, гілочку вишні. Хлопчиків сполікували водою, настояною зі звіжим медом. Дівчинку – у воді з материнським молоком.

         Травами, такими, як чебрець, арніка, золототисячник, зібраними в урочисті свята, обкурювали дітей від переляку. Багато зілля берегли в хаті під сволоком чи на шафі, на печі. Траву чорнобильника підвішували над дверима, віртлт, що її бояться відьми. Траву зяблицю клали під подушку – від безсоння. Підбіл ховали за комин, вона оберігала душу й тіло дитини. Коли дитина простуджувалася, підбіл запарювали з материнкою та калиною й давали пити як чай, додаючи за смаком цукор чи мед.

         Якщо дитину не вдавалося вилікувати, то 13 жовтня на Григорія, запрошували бабку-знахарку, яка спалювала солому з матрацика і набивала його чистим, свіжим, освяченим зіллям. День 13 жовтня  - день  зцілення дітей від хвороб.

         Дитині виповнився один рік, хрещений батько , вистригав на голові хрест, після чого і все волосся. Вистрежене волосся з хреста ховали. Показували його дитині в 3 рочки і питали, чиє воно. Коли дитина називала тварину, означало, що буде добрим господарем. Коли ж називала людину, то мала вирости мудрою. Таку дитину поважали змалку.

         Як тільки дитина спиналася на ноги, її вчили переступати через поріг. То була школа загартувань, бо у сінях долівка нища, ніж у світлиці, тодитина вчилась підтримувати рівновагу.

Коли хотіли дізнатися, як у дитини з раннього віку розвивається свідомість. Клали передж малюком жовту монету й запалювали свічку. Тягнулося до язичка полум’я – нічого не усвідомлює, а коли хапав монету – то вже здатний осмислювати свою провину.

         Великим святом у родині були іменини трирічної дитини. Мама дарувала йому вишиту подушку – на міцний та здоровий сон. Батько – ложку, щоб здоровий ріс. Бабуся і дідусь дарували внукові півня. Таких діток вже залучали до найпростішої домашньої роботи. Змалку виховували в них працелюбність.