Легенди про походження кави

Легенди про походження

Історія відкриття кави має дві версії - мусульманську і християнську. Арабська легенда розповідає про шейха Омара, який був прославленим лікарем, але жив у печері, як простий пустельник. Мабуть лише такому святому чоловікові й могла явитися райська птаха. Коли він її помітив уперше, дивовижна птаха виспівувала чарівливі пісні, та щоразу, як Омар пробував її упіймати, на місці птахи з'являлися пахучі квіти і небачені досі плоди. Омар не знайшов для них кращого застосування, окрім як вживати за приправу для відварів, якими лікував хворих. Відвари виявилися цілющими, і чутки про них розійшлися по всій Аравії. Згодом Омара проголосили святим і в Мецці на його честь заснували монастир.
Але християни-копти в Ефіопії вважають, що саме їхні ченці відкрили каву. В певні пори вони мусили протягом сорока годин поспіль молитися, а це було не так просто, траплялося, що й сон перемагав їх. Та якось один чернець звернув увагу на те, що кози, об'їдаючи галузки невідомих кущів разом із плодами, стають дуже жваві і мало не танцюють. Чернець з цікавості скуштував
ягоди і відчув, як сон відступає. Своїм відкриттям він поділився з іншими ченцями і незабаром уже всі вони стали вживати цю дивовижу. А коли пізніше котрийсь чернець витяг обгорілу галузку з вогню і спробував ті ягоди підсмаженими, ефект виявився ще яскравіший.
Так поволі дійшли вони й до того, що почали молоти підсмажені ягоди і пити гіркуватий відвар. Бо одна річ відкрити кавові зерна, а друга - навчитися робити каву, адже вивар із сирих зерен це безвартісна люра.
Як бачимо, християнська легенда більше схожа на правду, але це не заважає арабам кепкувати з неї, вважаючи батьківщиною кави Ємен. Не впливає на їхню думку навіть те, що гірська місцина на заході Ефіопії, де розташувався коптський монастир, мала промовисту назву Каффа. Так виглядає, що саме від неї й походить назва напою.
Тим часом єменська легенда не заперечує ефіопської. Єменці оповідають, що біля гори Сабр стояв монастир, але вже мусульманський. Один із пастухів, ім'я якого, за твердженням Британської Eнциклoпeдiї, було Кальді, пас монастирських кіз на схилах гори, і помітив, що кози не сплять, а брикають. Наступної ночі повторилося те ж саме. Стривожений пастух розповів ченцям про дивну поведінку тварин, і ті порадили простежити, які рослини жують кози вдень. І ось пастух приніс в монастир гілки з темно-червоними ягодами.
У кожній такій ягоді було по два ясно - зелених зернятка. Монахи довго і безуспішно гортали старі книги, шукаючи якоїсь вказівки про дивну рослину, і врешті виявили, що це рослина не місцева. І була вона завезена в Ємен ефіопськими християнами з провінції Каффа, висаджена на Єменській землі, але незабаром здичавіла. Ченці на собі спробували дію відвару зерен і переконалися в його збудливій дії. Вони називали його "кафе" за іменем провінції Каффа, або ж "кава", що по - арабському означає "бути сильним", "рішучим".
Оскільки саме з Ємену кава набула найбільшого поширення, то араби так і називають її - "дочка Ємену".
Та є ще інша легенда. Пророк Магомет був важко хворий, і Аллах, щоб допомогти пророку, послав до нього архангела Гавриїла, який пригостив Магомета невідомим на той час напоєм. Він був чорним, як камінь Кааби, і гірким. Називався цей еліксир "кахва".
-27pt;m� p n t �X � S width:522.75pt;height:719.25pt;z-index:-251660800'> Таким чином мусульманський світ незабаром розколовся на прихильників і супротивників кави. І ті й інші гарячково підбирали докази, що підтверджують правоту їхніх переконань. Однак політичні події незабаром затулили ці звади: у 1517 р. турецький султан Селім І приєднав до своєї імперії Єгипет і Аравійський півострів. Від арабів кава потрапила в Туреччину. Знаємо точно, що в Стамбулі кава з'явилася 1555 року, і там її так само то дозволяли, то забороняли. Проте кав’ярні відкривалися повсюдно, і ніякі заборони не могли перешкодити їхньому поширенню, прихильників нового напою виявилося стільки, що влада сполошилася. Адже вважалося, що кава, як збудник, викликає в людей невдоволення і схиляє до розмов про політику.

Великий візир Османської імперії Кепрюлю віддав наказ закрити публічні кав’ярні в Стамбулі, пояснюючи це тим, що "люди, випивши кави, стають незадоволеними і багато бовтають про політику". Однак він був змушений незабаром скасувати свою заборону.
А за султана Магомета Четвертого всіх кавоманів зашивали живцем у мішки з-під кавових зерен і кидали в море, або ж відрізали язика, аби він уже нікого не міг спокусити на грішний напій.
Проте це не дуже й помогло. Кав’ярні все ж таки продовжували icнyвaти, хоч і підпільно. Bpeштi, побачивши, що з тим лихом боротися марно, Сулейман Другий дозволив каву. І поступово до кінця століття вона поширилася на всю турецьку iмпepiю, а згодом і майже на весь мусульманський світ.
Кава стала національним напоєм турків i, так само, як хліб і вoдa, користувалася постійним попитом. Позиції супротивників кави були пiдipвaнi, і в 1554 р. два сірійські купці відкрили в Стамбулі, на березі Золотого Рогу першу публічну кав’ярню, а каву стали називати "молоко шахістів і мислителів", а також вважати напоєм воїнів, яких вона підтримувала у період тривалих пoxoдiв, і філософів, яким додавала мудрості. Жінки її вживали нарівні з чоловіками, і якщо під час пологів чоловік породіллі відмовлявся подати їй каву, це вже могло стати приводом для розлучення.
Успіх кави на Сході легко пояснюється тим, що мусульманам заборонялося вживання алкоголю, а вже сама людська натура вимагала під час посиденьок попивати що-небудь збудливе. Кава на Сході відігравала ту саму роль, що для Європи пиво або вино. В кав’ярнях Османської імперії грали в карти, шахи, обговорювали поточні події, вирішували оборудки. Кажуть, що гра в брідж походить саме звідти.
p> � 8 ! - �lR X nt--> rmal'� > a �lR X o-ansi-language:UK'>”. Характерна ознака Мадагаскарської робусти – врівноважений смак з поміркованою кислотністю. Це зерно є чудовою сировиною до кави капучіно.

ТАНЗАНІЯ робуста

(Tanzania Bukoba FAQ)  Каву, що вирощують у Танзанії можна розділити на північні та південні сорти. Справжня кава з півночі країни, яка вирощена на горі Кіліманджаро на кордоні з Кенією, вражає своїми смаковими якостями, що нагадує кенійські сорти, але із меншою кислотністю, а основа ніжніша і легша. Характерна ознака якості кави із Танзанії  „помірний” смак із неперевершеним ароматом. Досить часто гурмани кави надають перевагу Танзанським сортам через їхню делікатну кислинку (на відміну від інших сортів робусти).  

УГАНДА робуста

(Uganda Standard Screen 15) Більшість кави, вирощеної в Уганді - сорт “Robusta”. Цій каві характерний насичений , міцний і глибокий смак з особливими композиційними відтінками, і відмінну консистенцію. Ця робуста є цінним і досконалим матеріалом для створення різних сумішей з іншими ґатунками кави і переважно використовується як основа для сумішей. Напій приготовлений на основі зерна робусти Уганди несе справжню насолоду і має тонізуючі властивості. Характерний великим вмістом кофеїну