Історія розвитку кави

Історія розвитку кави

Зараз важко визначити точну дату, коли ченці гірського монастиря в Ємені вперше спробували відвар кавових зерен. Зате достеменно відомо, що великий медик Ібн-Сіна (Авіценна), який жив у X - XI ст. уже знав про існування кави.

Кавове дерево "арабіка" не є високе і сягає 5-6 метрів, проте, якщо за ним не стежити, може вирости і до 9 метрів, але врожай при цьому зменшиться. Тому культивують невисокі дерева до 2-2,5 метрів, за якими легше доглядати і збирати врожай.
У період раннього середньовіччя цей напій був розповсюджений мало. І хоча араби та перси пили його, однак кавове дерево не культивувалося ані в Персії, ані в арабських країнах. Кавові зерна привозили з Ефіопії і Сомалі, і їх висока ціна робила каву доступною лише для заможних людей. Але й ті вживали відвар кавових зерен насамперед як лікарський засіб.
Таким чином, кавові зерна потрапили до раціону мешканців Північної Африки як збуджуючий засіб. Але спочатку вони вживалися зовсім не як напій. Зерна товкли в ступці, додавали тлущ і ліпили із цієї суміші кульки, які охоче брали з собою у далекі мандрівки провідники караванів та прочани. Арабські воїни, які мусили долати значні відстані, розширюючи завойовані землі, так само жували ці кульки і таким чином могли не спати тривалий час. Крім того тлущ в суміші з протеїнами сирих зерен був досить калорійним і відчутно підтримував сили.
Та між сухим вживанням кавових зерен і кавовим напоєм, виявляється, існував ще один перехідний стан, а саме - кавове вино. Готували його зі збродженого соку кавових ягід, який змішували з водою. Щойно після цього з'явився сам напій. Але і його готували не відразу зі смажених зерен, а з висушених.
У XIV віці зерна стали підсмажувати на металевих тацях, потім розтирали в порошок і засипали в окріп. Цікаво, що турецькі кавомани й досі не використовують млинків, а товчуть зерна в ступі дерев'яними товкачами. І що довше оці знаряддя були у викopиcтaннi, тим цінніші вони й дорого ціняться. Десь у цю пору було винайдено джезву - невеличку ринку, в якій кип'ятили кавовий порошок разом з цукром, корицею, гвоздиками та амброю.
Перша згадка про ширше вживання кави з'являється тільки в 1450 році - саме тоді пили каву в Адені, наприкінці століття вона поширилася на Мекку. Про каву в Каїрі згадано у 1510 році.
На Сході каву пили спочатку в тіні дерев або на верандах, збираючись гуртами для непоспішних бесід. Звичай сходитися на каву до кав’ярень перетворився на культовий і викликав неабияке занепокоєння мусульманського духовенства. Тому-то воно рішуче повстало проти африканського зілля. Адже правовірні куди більше часу проводили за кавою, аніж за молитвами.
У Мецці в 1511 р. у палаці намісника єгипетського султана навіть відбулася богословська суперечка з приводу кави. Суперечка тривала кілька днів, але богослови не зійшлися в думках. Під тиском султана вони тільки погодилися вважати каву небажаним напоєм. Однак запопадливий правитель Мекки Хаїр-бей послав сторожу в місто, й вона розгромила всі кав’ярні та ув'язнила їхніх відвідувачів. Вживання кави було заборонено, усі запаси кави було спалено, і численні каравани з Мекки рознесли цю новину в усі куточки мусульманських країн.
Таким чином мусульманський світ незабаром розколовся на прихильників і супротивників кави. І ті й інші гарячково підбирали докази, що підтверджують правоту їхніх переконань. Однак політичні події незабаром затулили ці звади: у 1517 р. турецький султан Селім І приєднав до своєї імперії Єгипет і Аравійський півострів. Від арабів кава потрапила в Туреччину. Знаємо точно, що в Стамбулі кава з'явилася 1555 року, і там її так само то дозволяли, то забороняли. Проте кав’ярні відкривалися повсюдно, і ніякі заборони не могли перешкодити їхньому поширенню, прихильників нового напою виявилося стільки, що влада сполошилася. Адже вважалося, що кава, як збудник, викликає в людей невдоволення і схиляє до розмов про політику.
Великий візир Османської імперії Кепрюлю віддав наказ закрити публічні кав’ярні в Стамбулі, пояснюючи це тим, що "люди, випивши кави, стають незадоволеними і багато бовтають про політику". Однак він був змушений незабаром скасувати свою заборону.
А за султана Магомета Четвертого всіх кавоманів зашивали живцем у мішки з-під кавових зерен і кидали в море, або ж відрізали язика, аби він уже нікого не міг спокусити на грішний напій.
Проте це не дуже й помогло. Кав’ярні все ж таки продовжували icнyвaти, хоч і підпільно. Bpeштi, побачивши, що з тим лихом боротися марно, Сулейман Другий дозволив каву. І поступово до кінця століття вона поширилася на всю турецьку iмпepiю, а згодом і майже на весь мусульманський світ.
Кава стала національним напоєм турків i, так само, як хліб і вoдa, користувалася постійним попитом. Позиції супротивників кави були пiдipвaнi, і в 1554 р. два сірійські купці відкрили в Стамбулі, на березі Золотого Рогу першу публічну кав’ярню, а каву стали називати "молоко шахістів і мислителів", а також вважати напоєм воїнів, яких вона підтримувала у період тривалих пoxoдiв, і філософів, яким додавала мудрості. Жінки її вживали нарівні з чоловіками, і якщо під час пологів чоловік породіллі відмовлявся подати їй каву, це вже могло стати приводом для розлучення.
Успіх кави на Сході легко пояснюється тим, що мусульманам заборонялося вживання алкоголю, а вже сама людська натура вимагала під час посиденьок попивати що-небудь збудливе. Кава на Сході відігравала ту саму роль, що для Європи пиво або вино. В кав’ярнях Османської імперії грали в карти, шахи, обговорювали поточні події, вирішували оборудки. Кажуть, що гра в брідж походить саме звідти.
p> � 8 ! - �lR X nt--> rmal'� > a �lR X o-ansi-language:UK'>”. Характерна ознака Мадагаскарської робусти – врівноважений смак з поміркованою кислотністю. Це зерно є чудовою сировиною до кави капучіно.

ТАНЗАНІЯ робуста

(Tanzania Bukoba FAQ)  Каву, що вирощують у Танзанії можна розділити на північні та південні сорти. Справжня кава з півночі країни, яка вирощена на горі Кіліманджаро на кордоні з Кенією, вражає своїми смаковими якостями, що нагадує кенійські сорти, але із меншою кислотністю, а основа ніжніша і легша. Характерна ознака якості кави із Танзанії  „помірний” смак із неперевершеним ароматом. Досить часто гурмани кави надають перевагу Танзанським сортам через їхню делікатну кислинку (на відміну від інших сортів робусти).  

УГАНДА робуста

(Uganda Standard Screen 15) Більшість кави, вирощеної в Уганді - сорт “Robusta”. Цій каві характерний насичений , міцний і глибокий смак з особливими композиційними відтінками, і відмінну консистенцію. Ця робуста є цінним і досконалим матеріалом для створення різних сумішей з іншими ґатунками кави і переважно використовується як основа для сумішей. Напій приготовлений на основі зерна робусти Уганди несе справжню насолоду і має тонізуючі властивості. Характерний великим вмістом кофеїну